Понад морем, на бульварі
Я, самотній, походжаю
І тихесенько зітхаю,
Як побачу очі карі.
Ох, такі ж бо очі має
І моя далека любка...
Як то там вона, голубка,
Десь без мене пробуває?
Серед натовпу і шуму
Сів собі я на ослоні.
Грав оркестр в мінорнім тоні,
Навіваючи задуму.
Серце мліло від самоти...
Біля мене ж до коханки,
Волоокої панянки,
Швець чинив свої зальоти.
Я цікаво прислухався
Залицянню запальному
І, рушаючи додому,
Так в душі своїй озвався:
— Ви щасливі, голуб’ята, —
Бо за втіхами кохання
Не тяжкі вам сподівання
На веселі шлюбні свята.
Одеса, 1903 р.
|
|
|
