Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні,
Коли сміялось сонце, грало море,
А ми на скелі вдвох стояли щасні...
Чи пам’ятаєш їх ти, моя зоре?
Чи пам’ятаєш всі ті обіцяння
Ділить зі мною радощі і горе —
Ті любі мрії вірного кохання...
Чи пам’ятаєш їх ти, моя зоре?
Чи пам’ятаєш ті слова облуди,
Що досі крають серце моє хворе:
«Ні, не розлучать нас ніколи люди...»
Чи пам’ятаєш їх ти, моя зоре?
Чи пам’ятаєш, що, як перше Музі,
Я все чуття розкішне і прозоре
Віддав одній тобі, моїй подрузі...
Чи пам’ятаєш все те, моя зоре?
Чернігів, 1907 р.
|
|
|
