Спів арлекіна

Микола Вороний

Я арлекін — артист народний,
Зачувши бренькіт мандолін,
На кін виходжу я, голодний, —
І ллється з серця спів свободний...
Я арлекін.

О,	не здивуйте, excellentes1,
В тім співі — відгук боротьби
За давнє «uti possidentes»2,
За гасло: Panem et circenses!3
Я син юрби.

Wart Рас раlаса, раlас Раса...4
Я панським примхам не гожу,
За те, вітаючи паяца,
Тремтить од оплесків plazza5 —
Я їй служу.

Летять слівця, мов ті колючки,
Під дзвін і ляскіт кастаньєт;
Отруйно звинні, як гадючки,
Лунають жарти, фіглі, штучки
Злих канцонет.

Чого життя без сміху варте?
Нам сміх скрашає кожну мить
І нищить зло, скажу a parte...
Addio et evviva l’arte!6
Хай сміх бринить!

1910 р.