Людський вік — недовгий вік.
У всесвітньому просторі
Лине в безвість чоловік,
Як галера в синім морі.
На галері тій — пісні,
Танці, жарти, сміховини...
Так ідуть за днями дні,
За хвилинами хвилини.
Ми пливем у далечінь
Таємничу і незнану;
Круг нас неба глибочінь
І безодня океану.
Але певно: час не жде,
І колись таки над нами
Буря грізно загуде
Стоголосими громами!
І заходять буруни,
І закрутять чорториї —
Озоветься з глибини
Голос дужої стихії!
І з піднесеним чолом
У хвилині тій тривожній
Заспіваємо псалом
Ми стихії переможній.
Світовий коловорот
Всіх нас в обіг свій затягне...
Хай же тішиться Ерот,
П’є Псіхея, доки прагне!
Хай же грає в серці пал,
Як на морі хуртовина!
Пийте, пийте свій фіал,
Поки ще не збігла піна!
Доки в серці є чуття,
Щоб кохатись і кохати.
Поспішайте від життя
Взяти все і все віддати!
Вільна спілка — вільний шлюб!
Бо нема без волі шлюбу.
— Будь же мій — мені ти люб!
— Будь моя — кохаю любу!
Шлюб закоханих істот —
Справжнє свято Гіменея!
Помічник у них Ерот,
Помічницею Псіхея.
Дзвін тимпанів, бренькіт лір
І гучні весільні хори...
Кров кипить, палає зір...
Хай же піняться амфори!
Хай же ллється з грона сік
Бурштиновий, виноградний...
Людський вік — недовгий вік,
Хоч недовгий, та принадний!
Хай на славу буде шлюб!
Хай бринять жагучі звуки,
Щоб шукали губи губ,
Щоб сплелись з руками руки,
Щоб злучилися в одно
Животворче, спільне — двоє...
Поки в чашах є вино,
Пийте жадібно... Евое1!
Київ, 1910 р.
|
