Наді мною скрипки плачуть,
Скрипки плачуть наді мною уночі;
Наді мною круки крячуть,
Круки крячуть і регочуться сичі.
Скрипки плачуть: «Необачний!
Необачний, нащо ти згубив свій рай?
Ситий щастя, ти, невдячний,
Ти, невдячний, чи беріг його — згадай?»
Круки крячуть: «Кари-чари,
Кари-чари підуть скрізь, де підеш ти:
В гори, в ліс і на базари —
На базари світової суєти...»
«Може, вернеш знов до неї,
Знов до неї?» Так сичі кричать мені
І що є снаги моєї
Я гукаю: ні!
|
|
|
