Що буде потім — я не знаю...
Але поріг святого раю
Відважно я переступлю,
Бо знову крила почуваю
І знову вірю і люблю!
Що буде потім — я не знаю...
Хай божа ласка буде з нами!
Тяжкими довгими стежками
Я йшов крізь хащі і терни, —
І ось я стукаю до брами
І знов гукаю: «Відчини!»
Хай божа ласка буде з нами...
Київ, 1912 р.
|
|
|
