Весна!.. Відживає і небо, й земля —
Квітки на землі, а на небі проміння;
Почувши живого життя тріпотіння,
Цілуються з сонцем гаї та поля.
Весна!.. А тобі все немає весни,
Країно, забита в невільницьке путо, —
Ім’я твоє навіть усюди забуто,
Хоча не забуто зміцнять кайдани...
Весна!.. А тобі іще й досі зима:
Замісто веселих проміннів з квітками,
Панують і досі морози з снігами —
Сторіччя минають, а сонця нема!..
1894
|
|
|
