Я тут сам стою, — нікого
Я не бачу навкруги:
Степ та небо... і могучий
Дніпр хлюпоще в береги.
У просторі осяйному
Самотині радий я:
І вільніше, і щиріше
Лине пісня тут моя.
Я стою собі й співаю
І байдуже тут мені,
Чи хто чує, чи не чує
З серця вирвані пісні.
Там гризуться в світі люди,
Там реве базар гучний, —
Сам я тут, і в самотині
Спів вільніший голосний.
Вільно, любо!.. Навкруг мене
Небо, степ, Дніпро старий...
І заквітчані зринають
Таємниці дивних мрій...
|
|
|
