Коли ти хочеш, щоб твій спів
Нам серце й душу зворушив,
Співаче рідний, то співай
Про нещасливий рідний край,
Про те, як гнітять нас вони, —
Щоб наша безліч мук і лих
В піснях озвалася твоїх.
Про стоптаний народ співай, —
Про те, що наш безщасний край —
Усім розкоші, тільки нам
Він пеклом ставсь, його синам;
Що вбито волю у тюрмі,
Що працьовник в тяжкім ярмі
На працю силу загубив,
Робивши вік на глитаїв.
Але кажи й про волю ти,
Про те, як долі досягти,
Про те, що зникнуть кайдани,
Що краю рідного сини
На себе вже — не на чужих —
Посіють на ланах своїх;
Що будуть люди та брати
Там, де раби були й кати.
Співай! до бою й праці клич!
Огонь палкий і гострий меч
Хай буде твій живущий спів,
Щоб той огонь серця палив,
Щоб пута меч рубав тяжкий.
О, гострий меч, огонь палкий
І бур, що наступають, грім
Хай в співі чується твоїм!
[1905]
|
