Двадцять літ за патріота
Я себе вважав,
Та і справді до Вкраїни
Я прихильність мав.
Пособить літературі
Я намислив раз...
Думка, бач, була: прийшов їй,
Дуже скрутний час:
Цензори їй і дихнути
Бідній не дають,
А Старицький із Левицьким
Мову зопсують.
Що ж — не буду я мовчати —
Написав і я!
І пішла скрізь по книгарнях
Книжечка моя.
Два переклади з Крилова,
З Гоголя там щось,
Ну й од себе на додаток
Так, що наверзлось:
Про Хому та хвиги-миги
Та про козаків, —
Так ото карток на тридцять
Книжечку й зліпив.
І віддав, кажу, в книгарню
(Коповик — ціна).
Тільки ж лихо: із книгарні
Не пішла вона!
Ще й письмак якийсь в газеті
(І знялась рука!)
Написав про неї: книжка
Просто з смітника.
Так оддячили за ласку
Добрі земляки, —
Хай же зслизнете усі ви
Й ваші всі книжки!
Двадцять літ за патріота
Я себе вважав,
Поки книжку українську
Сам не написав!
[1892]
|
|
|
