1
Лев царює над лісами,
Над водами він царює,
Скрізь закони видає він
І усюди порядкує.
2
Ось надумавсь він і кличе
На великую пораду
До свого царського двору
Всю звірячую громаду.
3
Каже раді міркувати:
Дати рибі суд і право
І суддю настановити,
Щоб судив він не лукаво.
4
Стала рада міркувати: —
Міркували-радували
І над рибою суддею
Всі лисицю обібрали.
5
Почала тоді лисиця
По річках порядкувати...
В неї кум був — однокрилий
Журавель старий цибатий.
6
Ось вона його до себе
Пособляти попросила,
І тоді у них робота
Дуже швидко закипіла:
7
Кум стромляє ніс у воду,
Рибу з неї викидає,
А лисичка на травиці
Суд над нею вирікає.
8
І як риба та погано
Щось поводилась у річці,
То злочинницю карати
Все доводилось лисичці.
9
І покараних злочинців
Кум з кумою не ділили,
А ладненько та тихенько
Так удаох усіх і їли.
10
І погладшала лисичка,
І така ситенька стала,
Що усіх звірів, як глянуть,
Заздрість зараз обнімала.
11
Як позаздрили, то стали
Доглядатися пильненько,
Та й дізнались, як лисичка,
Порядкує там гарненько.
12
Між звірями зараз чутка
Пролинула про те діло,
І те слово і до лева
Трохи згодом долетіло.
13
Хоч пан лев і сам обіда
Баранами та волами,
А голодний не гидує
І нечистими свинями.
14
Дак то ж він і лев на теє,
Щоб з підданців драти шкуру,
Інші ж мусють мати просту,
А не левову натуру.
15
Беззаконство він карає:
Сам бажає подивиться,
Як то справді порядкує
Там над рибою лисиця.
16
І до річки він приходе,
А над нею суд там саме:
Рибка б’ється на травиці
Головами та хвостами.
17
Кум з кумою вже гарненько
Пообідати хотіли,
Та зненацька коло себе
Лева дужого уздріли.
18
— Хто такий ти? Що тут робиш? —
Грізно в кума вія питає,
Та лисичка зна брехати
І швиденько відмовляє:
19
— Се мій писарь есть, о царю!
Він за чесність превелику
Від народу має шану
Й буде мати аж довіку.
20
— А оце твої підданці,
Посланці се від народу —
Щоб тебе тут привітати,
Бач, покинули і воду.
21
— Карасі, великий царю,
Се прийшли поздоровити... —
— Ну, а як же, — лев питає, —
Як народові тут жити?
22
Чи вдоволені підданці?
Чи порядок є у краї?
А лисиця відмовляє:
— Та їм так, неначе в раї!
23
— О, наш добрий царю! тільки б
Бог тобі дав віку й сили!..
(А карасики безщасні
На травиці тріпотіли.)
24
— Тільки чом же, — лев питає, —
І хвостами, й головами
Ті заступники народні
Все кивають перед нами?
25
А лисиця відмовляє:
— Мудрий леве, се радіють
Так вони, тебе уздрівши,
І танцюють, як уміють...
26
— А! — ревнув тут лев, брехнею
Розлютований такою,
І в свої він кігті кума
Ухопив ураз з кумою.
27
І щоб так не без музики
Тим підданцям танцювати,
То він писаря з суддею
Їм примусив заспівати.
28
І було то на сім світі
Їм останнє вже співання...
Так скінчилося лисиче
Над річками панування...
1892. V. 7 (19)
|
