Сусід до себе кликав кума:
«Приходь, лиш, брате, на часок:
По чарці вип’ємо, сальця з’їмо шматок».
А справді — так не те він дума,
То кумові сказав він тільки так;
Хотілося ж, щоб похвалиться,
Яких він назбирав співак.
От кум прийшов, посіли, як годиться;
По одній випили, по другій налили...
Тут парубки як утяли!
Роззявили роти — гукають...
Хто вгору дме, а хто пищить...
Аж головою кум вертить:
«Чорт батька знає як співають! —
Став він хазяїну казать, —
Аж вуха, далебі, болять!»
«Та, може, й так... — хазяїн став мовляти, —
Є трохи хвалшу, що й казати...
Так он що — все народ такий,
Як кажуть, золотий!
То сількісь, що не так співають,
Зате горілки не вживають!»
А по мені — вже лучче пий,
Та діло розумій.
|
