Був на селі вівчар Тарас;
Він панових овечок пас.
Став мій Тарас чогось журитись:
Сидить, головоньку схилив,
А панові боїться похвалитись,
Щоб пан не бив.
— Чого ти, брате, світом нудиш? —
Питаються його.
— Ох, братці! Лишенька мого
Абияк не відбудеш... —
От став хвалитись він, що є в болоті Вовк
І, на лихо йому, хапає овечок...
— Що ж, брате, будемо робити, —
Ще й не таке нам діє Вовк!..
А пан за віщо буде бити?.. —
Гуртом вони до пана всі пішли,
Усе по правді розказали.
Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли
І, коли можна, щоб піймали.
Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,
А Вовка щось нема й не чуть...
Чого ж се так, що у Тараса часом
Буває добрий борщ із м’ясом
Та з начинкою пиріжки?..
Дурні дядьки!
Ні один з вас не розчовпає:
Який там в біса звір!
На Вовка тільки поговір,
А овечок Тарас хапає!..
|
|
|
