Веселая весна була;
Зазеленів вишневенький садочок;
Пахучая Фіалка розцвіла
І звеселила свій куточок.
Де взявсь Бур’ян, насіявся кругом
І квітку бідную понівечив він дуже:
Не та краса, і пахне Бур’яном;
А Бур’яну про те й байдуже,
Ще й хвастать заходивсь,
Барвінкові хваливсь:
— А що, Барвіночку хрещатий,
Яка краса у нас цвіте! —
Барвінок так сказав на те:
— Цвісти між бур’яном — бодай би не діждати!
На ввесь садок одна, та не людна;
Дала красу веселая весна,
Та не дала їй долі, —
Прийшов Хазяїн, поглядів, —
Давно в садочку був — загаявся у полі, —
Розсердився і косу ухопив...
Черк, черк — і ввесь Бур’ян зваливсь,
А в Бур’яні й Фіалка полягла...
На безталанную Барвінок подививсь
І жалібно промовив: «Одцвіла!»
У мене Правда гостювала
І баєчку подарувала,
Щоб передав я всім,
Найбільше молодим:
Погане панібратство шкодить
І доброго нінащо зводить.
|
|
|
