Стоїть город під горою,
Набік похилився,
Мов у степу на чужині
Козак зажурився.
Спитай Грицька, спитай Панька —
Усяк його знає,
Бо в городі, бачте, часто
Ярмарок буває:
На Миколу весеннього
Та на Маковія,
А восени на покрову
Та ще деякії.
На покрову під ярмарок
Колись був і я там,
Запхнув кулак у кишеню —
Киш-киш, грошенята!
А чого там — батю-батю! —
Чого там немає!
Давка, гомін і скуботня,
Купець купця лає.
Біля ятки сидить сліпець
Лазаря співає,
А там москаль зустрів дівку
Та й нишком моргає;
А панночки, як маківки,
Біля крамниць ходять.
А за ними паниченьки
Чередою бродять...
І намисто, і дукачі,
І персні там сяють;
Про калачі гарячії,
Про збитень гукають.
І ремінці, і чоботи,
Кремінці і цвяшки;
Ложки, миски, стовбунчики,
Чарочки і пляшки.
Дьоготь, смола, і колеса,
І всякої снасті;
Коней, бичків, корів, волів
Усякої масті...
І тараня, і горілка,
І русапет з квасом;
Калган, перець, бодян, синька
І пироги з м’ясом;
Галун, сірка, і кармазин,
І чорний бурлака;
І бублики з перцем, з маком,
І дещиця всяка:
Голки, нитки і калія,
Шапран і гвоздика,
Бразолія і кориця,
І риба велика...
А ласощів? Батю-батю!
Буде з паровицю!
Якби дали попоїсти,
Віддав би ягницю...
А вже б, певно, налускався...
Та й як не бажати?
Інжир, ріжки, медяники
І груші плескаті;
Хвиги-миги, і чорнослив,
І горіхи всякі,
І картопля печеная,
І в решеті раки.
Є і пиво, і мед бравий,
І ренського вволю...
Якби сила та відвага —
Поборов би долю!
Чого вона, спесивая,
Сидить за горами,
Чого вона однаково
Не братає з нами?
Нащо один гуля, гримить,
Другий плаче тихо:
«Доле ж моя, нене моя,
Де ти, озовися!
Ой нащо ж ми любилися,
Нащо розійшлися!
Щось без тебе, доле моя,
І пиво не п’ється,
І гарячий бублик з маком
Якось не жується».
|
