Чи згадуєш, дівчинонько моя,
Як згадую без тебе я
Той вечір тихий над водою,
Як сумували ми з тобою,
Що бог нам доленьки не дав?..
В садочку соловей співав,
За гай спускалось сонце ясне,
Плескалась рибка на воді...
«От скоро й божий день погасне», —
Сказала ти тоді
І загадалась, зажурилась,
Голівкою на рученьку схилилась, —
І на рукавця із очей
Сльоза тихенько покотилась...
Бажав я бачить світ, людей, —
Та й бачив світ, з людьми спізнався;
А все туди не раз душею рвався,
Де соловей в садку співав
В той вечір тихий над водою,
Де сумували ми з тобою,
Що бог нам доленьки не дав...
Неначе там я щастя поховав!
|
|
|
