Турбується наш невсипущий світ;
І день і ніч і йдуть, і їдуть люди,
Нагадують про слово давніх літ:
Те бачили — побачимо, що буде.
Сказать би їм: було і поплило,
Коли і що там буде — не вгадаєм,
А те, що є і всюди поросло,
Ми бачимо щодня і добре знаєм.
Там гордий ліс на ввесь майдан шумить,
А там черв’як билині корінь точить,
Там щастя декому добро сулить,
А там біда сльозами злидні мочить.
А там дукач гладкий смакує як!
Всього кладе повнісінькую ринку,
Ще й цуцику дає, щоб знав він смак,
А там бідняк гризе суху скоринку.
Там пан гаман по сто рублів дає
Пройдисвіту, що речі медом маже,
А хто шепне про горенько своє,
Тому «біг дасть» ласкавенько він скаже.
І жаль мені, квилить душа моя,
Що бачать те і терплять люди;
Усе одно і всюди чую я:
Так і давно було, то так воно і буде.
|
|
|
