Одного дня
Дурне Ягня
Спустилося до річки,
А Вовк уздрів
І теж побрів
Швиденько до водички.
І, як у баєчці старій,
Почав гарчати з ходу:
— Навіщо ти, сяке-таке,
Мою поганиш воду? —
Ягня йому відповіло:
— Не гнівайтесь, папаша!
Спочатку випийте води,
Якщо це справді ваша. —
Вовк пику в річку умочив,
Упав і не підвівся —
Він тільки раз води ковтнув
І тут же отруївся.
Тепер над річкою Ягня
Гуляти може сміло
І веселитись, бо воно,
По суті, Вовка з’їло.
Йому у цьому допоміг
Директор шкірзаводу,
Який спускає у ріку
Брудну отруйну воду.
|
|
|
