У новому гардеробі,
В темному куточку,
Розмовляли серед ночі
Галстук і Сорочка.
— Я, — промовила Сорочка, —
Людям тіло грію,
А яка від тебе користь,
Я не розумію.
Теліпаєшся на шиї,
Звиснувши на груди...
І нащо тебе такого
Вигадали люди? —
Галстук гордо стрепенувся:
— Темне ти й невчене.
Ти ж ніякого не мала б
Вигляду без мене.
На мені яскраві барви,
Райдужні суцвіття,
А ти що? Ганчірка сіра,
Тріпане лахміття!
Є таке: когось паплюжить,
Вилива помиї,
А саме лиш тим відоме,
Що сидить на шиї.
|
|
|
