— Тепер, — сказала Гуска, —
Такі настали дні,
Що ти гусак чи гуска —
У всіх права одні.
І ти не жди, Гусаче,
Що я дурна така,
Щоб все життя гляділа
Одного Гусака.
Піду, бо за тобою
Не знала я добра...
— Іди, — Гусак промовив, —
Ні пуху ні пера! —
Причепурилась Гуска
І рушила за двір.
А там гуляв собака,
Страшний і злий, як звір.
Як хапонув він Гуску
Зубами за крило —
Ой, скільки шуму й гаму
На вулиці було!
Тепер гуляє Гуска
Обдерта, як мара.
На ребрах і на спині —
Ні пуху ні пера.
Якщо у вас немає
Порядку у сім’ї,
Задумайтесь над байкою,
Голубоньки мої!
|
|
|
