Якось коні і воли
Ізійшлись на збори.
Всі потомлені були,
Бо вернули гори.
Збори ті відкрив Індик:
— Хго попросить слова? —
Тут Горобчик раптом скік —
Голова бідова!
На трибуні: — Чик-чирик! —
Поклонився в кожен бік
Та й пустився цвіріньчати,
Як збирав та молотив.
І сказав Індик Курчаті:
— Запиши його в актив!
Ще, на жаль, таке буває:
Хто працює — той мовчить,
А від цього користь має
Той, хто дужче цвіріньчить.
|
|
|
