Як Лисиця Лева вперше
У гаю зустріла,
То від страху-переляку
Мало не зомліла.
А коли його уздріла
Вдруге біля гаю,
Заходила скоком-боком:
— Здрастуйте! Вітаю! —
Третій раз його зустрівши
В лісі край галяви,
Захихикала й гукнула:
— Котику! Як справи?
— Та нічого, все в порядку, —
Лев отвітив глухо.
А Лисичка жартівливо
Смик його за вухо.
І тепер Лисиця в лісі
Новину розносить:
— Лев до мене не байдужий,
Вийти заміж просить.
Ну, звичайно ж, я не згодна,
Бо яка ж ми пара?
Я гарненька, молоденька,
Він — старий котяра.
Знають всі, що довгохвоста
Грубо набрехала,
Тільки... Левові Левиця
Гриву обірвала.
Є чимало тут моралі
Для людей жонатих —
Певна часточка для лисих,
Більше — для чубатих.
|
|
|
