Ой бідкалась та журилась
Одна молодиця,
Що курей у неї краде
Капосна лисиця.
Прив’язала господиня
На ланцюг Барбоса,
Щоб злодійка до подвір’я
Не поткнула носа.
Псюга лютий ланцюгами
Дзвонить біля хати...
Через тиждень знову кури
Стали пропадати.
Раз проснулась господиня
У нічну годину,
В шибку глянула — лисиця
Треться біля тину.
Треться, мнеться, на сарайчик
Поглядає скоса.
Зараз, клята, тільки хрусне
У зубах Барбоса!
Але ні — Барбос не гавкне,
Ані заголосить,
Навпаки, лисиці курку
Нищечком виносить.
Довгохвоста вихилясом
Підійшла до нього
І поклала подарунок —
Маслака смачного.
Потім курку ухопила
І побігла к бісу,
Понесла добро хазяйське
До густого лісу...
Отже, друзі, покладатись
На того не гоже,
Хто з нечистими на руку
Знюхатися може.
|
|
|
