Їхав Марко пасажирським
З Києва додому
З капітаном міліцейським
У купе одному.
Перед сном він випив чарку,
Звісно, не водиці,
І, як парубок моторний,
Крикнув провідниці:
— Розбуди у П’ятихатках!
Та дивись, чорнява, —
Капітан заснув ліворуч,
Я лягаю справа.
Прийшла його провідниця
Уночі будити,
А він, п’яний, тільки мимрить:
— Відчепись! Іди ти! —
Провідниця доторкнулась
Віником до п’ятки:
— Та скоріше одягайся!
Це вже П’ятихатки!
Марко швидко одягнувся
В темному вагоні,
Блискавично опинився
На пустім пероні,
Швидко вскочив до вокзалу —
Дощ періщив сильно! —
Біля дзеркала спинився,
Подивився пильно,
І спустилася на очі
Пелена туманна:
Перед ним стояв мужчина
В формі капітана...
Захитався п’яний Марко.
— От, — сказав, — холера!
Замість мене розбудила
Міліціонера...
|
|
|
