Там, далеко, на Вкраїні,
Сяє сонечко ясне,
Світить людям, та в чужині
Не навідає мене.
Там десь ллються рідні звуки,
Боротьба за люд іде...
Тута ж часом від розпуки
Стигне слово молоде.
Там матуся теплі сльози
З горя щиро вилива...
Тута ж хуга та морози, —
Серце в тузі занива.
Побратими любі, милі, —
Скрізь розкидані вони:
Спочивають у могилі
Чи по тюрмах ждуть труни.
|
|
|
