Марно ради пита,
Вся засмучена,
Україна свята,
Перемучена.
Занедбали сини
Рідну мовоньку,
Не туди-бо вони
Гнуть головоньку,
На пожитки густі
Позіхаючи
Та кишені товсті
Напихаючи.
Дяка богу — всього
Враз набралися:
Від народу свого
Одцуралися...
А поки що чуже
Розшолопають, —
Чого вміли, то вже
Не второпають...
Ще й вирлають на мир
Гірш Московщини:
— «Що за хлопський кумир
Народовщини!» —
Чи таких ти орлів
Сподівалася,
Як за них лила крів,
Турбувалася?
Не так збавлять снаги
Силоміцники,
Як оті вороги,
Підпомічники!
|
|
|
