Коли бучний бенкет на всю губу товсту
Ти справляєш, — про тих спогадай,
Хто квилить у церков, на дорозі, мосту
І дрижить — простяга свою руку пусту:
«Христа ради на голод подай!»
Коли скрутно в житті доведеться тобі,
Зрадить віра, — поглянь лиш на тих,
Хто до краю поклав свої сили слабі
За насущний шматок у лихій боротьбі,
А не витратив думок святих!
Коли люду до уст розуміння своє
Ти збажаєш як слід подавать, —
Знай: забута верства богом на світі є,
Що їй променя сонця під час нестає, —
То на неї зверни працювать!
|
|
|
