Скорбота, сум... зарані склав ти руки;
Жива душа в могилу полягла;
Не стало сил боротись проти муки
Нелюдських кривд, невимовного зла.
За рідну волю бився ти зі тьмою
Святої правди мирові бажав;
Життя твоє повік було тюрмою,
Та ти його на інше не зважав.
Загинув ти, — взяла своє недоля, —
Мов одірвалась вітка від гіллі;
Насіння ж те зберуть онуки з поля,
Що сіяв ти з любов’ю по ріллі.
Твоя труна незнана буде миру;
Життя ж нове збудують труни ті...
Молюся я, хай прийме душу щиру
Замучений катами на хресті!
|
|
|
