Сумно заспівала
Ластівочка люба
На питання ті:
— Скільки світа знала,
Скрізь панує згуба,
Люд — узаперті.
Мість любові — злоба;
Брат піднявсь на брата,
Душить за шматок.
Та ніде пригноба
Не справляє свята,
Як от ваш куток!
Ніде розбратання
Посеред громади
Не було, як тут.
Ниці почування,
Продажність та зради
Не кули більш пут.
Ні в якій країні
Брак самопошани
Так людей не жер,
Як у вас донині...
Бийте, рвіть кайдани,
Доки дух не вмер! —
З отим словом втіхи
Пісенька зніміла,
В небі віддалась.
У блакить з-під стріхи
Ластівочка мила
Пурхнула-знялась.
|
|
|
