Годі, друже, розмовляти;
Годі, друже, нам зітхати, —
Будемо мовчать,
Як ті вербоньки похилі,
Загадавшись, на могилі
Купкою стоять.
Вони бачуть, вони знають,
Що дні щастя поминають,
Як читаю я
У твоєму темнім зорі,
Що ти плачеш, що ти в горі,
Квітонько моя!
|
|
|
