Давно північ вже минула...
Я прокинувся у сні,
Чую — наче забриніли
Старі гусла на стіні.
Тихо, тихо гук злітає:
«Скоро день — кругом світає!»
Давно північ вже минула,
Сплять і гори, і яри,
Тільки вітер понад морем
Повіває з-за гори,
Шепче нишком — гук злітає:
«Скоро день — кругом світає!»
Давно північ вже минула,
Не шиширхне по землі:
Божа пташка стрепенулась
На калині у гіллі;
Тьохка — ранок, бач, вітає:
«Скоро день — кругом світає!»
Скоро день — кругом світає, —
Годі ж спати, краю мій!
Розганяє чорні хмари
Промінь сонечка ясний, —
Він загляне в надра темні,
Скарби вкаже потаємні.
|
|
|
