Нуджусь у кайданах; огидла тюрма;
Дивлюся на волю — а волі нема,
Та більше й не буде... Гей, де ви, брати?
Заблимає ранок — нам скажуть брести
Та жить під землею, в чужій стороні;
І згинути там доведеться мені.
Надію кохав би, так літа ідуть
І лихо та горе з собою ведуть...
Прощайте, садочки та рідні гаї,
Прощайте, кохані та милі мої!
Могилою стане для мене тюрма...
Дивлюся на волю — а волі нема.
|
|
|
