Дітські мрії — ото всього й щастя було, —
Дітські мрії — й такі коротенькі;
Чарування тих мрій незабаром пройшло,
Проминули й літа молоденькі.
Тільки часом в душі відгукнеться луна, —
Відгукнеться луна — більш нічого;
Я згадаю про все: моя доля сумна
Ще сумніша стає після того.
Подивлюсь я кругом: і не мру й не живу,
А тиняюсь, аби собі жити;
Вік роботу роблю, та не ту гуртову,
Щоб і людям і краю служити.
Дітські мрії — ото й всього щастя було,
А тепер і тих мрій вже немає:
Під вагою журби низько гнеться чоло,
Зору в небо давно не здіймає.
|
|
|
