Святого хліба ні шматка,
Навколо ні людини;
В кишеню клав я п’ятака,
Та іншої години,
Не поймуть віри, а бува,
Та ще пак і частенько,
Що злиддя вовком завива;
А мав колись густенько.
Чи не піти лишень на шлях,
Подихать на роздоллі,
В зеленім гаї, по полях,
Та пошукати долі.
На диво вигострю ножа,
Рукава геть засучу:
Однаковісінька межа —
У прірву чи під кручу.
|
|
|
