Знов повіяло в душу весною, Хоч кругом ще біліють сніги; Знов повітрям зцілющим я гою Давні рани своєї нудьги. В серці, наче в порожній оселі, Давно й сліду живого нема; Але думи забились веселі, Що минає холодна зима.
