Темно; не знати шляху;
Знов піднялась завірюха.
Сам я... крізь пітьму глуху
Голос не дійде до уха.
Став я прохати, кричать
І заридав, як дитина;
Сосни зловіще мовчать,
Сумно реве хуртовина!
Кличу на поміч давно,
Мруть мої гуки даремні...
Серцем відчув я одно,
Як ми малі та нікчемні!
|
|
|
