Сумно плутаю я попід мурами;
Завірюха валя мене з ніг;
Буйний вітер зміта кучугурами
По дорозі білесенький сніг.
Важко йти; рвуться груди натруджені;
Через силу ступає нога,
І встають мої думоньки збуджені,
Як за хмарою хмара збіга,
Що настане весна, — і до вирію
Полетять бистрокрилі пташки,
Я ж отут, у снігах, і захирію, —
Заросли мені терном шляхи.
Привітання до краю коханого
Я б послав, так не дійде воно...
Мати сина свого безталанного
Ждать назад перестала давно.
Самотою, в журбі, попід мурами,
Без дороги, без сил я бреду:
Сніг кругом вироста кучугурами
І спиня мою тиху ходу.
|
|
|
