«Ей! Хведьку! Вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині, —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштовав
Березової кашки,
Та вп’ять не вчивсь і пустовав,
Побив шибки і пляшки;
І, щоб не скоштовать од батька різочок,
Він різку впер в огонь — та й заховавсь в куток.
Аж батько за чуб — хіп! — І, не знайшовши різки,
Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..
Тогді Хведько скрізь слізки
Так батькові сказав:
«Коли б було знаття, що гаспидська дрючина
Так дуже дошкуля, то песька я дитина,
Коли б я так робив:
Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!»
|
|
|
