«Чого цвірінькаєш? Дурний! Чого голосиш?
Хіба ж ти трясці захотів?
Що заманулося, що тільки не попросиш,
Чи сім’ячка, пшінця, прісця, чи то крупців —
Всього ти в кліточці по саме нельзя маєш,
Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш», —
Так в клітці підлітку казав Снігир старий.
«Ой дядьку, не глузуй! — озвався молодий. —
Недарма я журюсь і слізками вмиваюсь,
Недарма я прісця і сім’ячка цураюсь!
Ти рад хурдизі сій? Ти зріс там і вродився;
Я вільний був; тепер в хурдизі опинився».
|
|
|
