|
Яко аще бы не закон твой поучение
мое был, тогда убо погибл бых во
смирении моем.
Пішла слава
Про Станіслава!
Світить місяць у віконце,
Та в очах темніє!
Сяє в небі ясне сонце,
Та серця не гріє!
Коли б швидче вже отая
Звіздочка засяла,
От тогді б то болість злая
Камнем з серця спала!
Ой де ж вона забарилась?
Де ж вона блукає?
Чи в шинку де похмелилась
Та й там спочиває?
Та вже ж нехай хоч похмільну
Та везуть швиденько, —
Утнемо ж ми їй весільну,
Приймемо гарненько!
Ой, давно б вона, небога,
В Харкові блищала,
Так от, — залізна дорога
Усе попсувала!
Настроїли сучі німці
Возів з чавунами:
Народ сидить на ослінці
А тут... Госпідь з нами!..
Без волів і без коняки
Колеса махають,
Бо не хто ж — самі чортяки
Ридван попихають!
А зустрівсь з другим обозом, —
Утруть тобі маку:
Зімнуть всього з твоїм возом
На шпанську кабаку!
|
|
|
