Тюхтій та Чванько. Петро Гулак-Артемовський.

Тюхтій та Чванько

Петро Гулак-Артемовський

(Побрехенька)

Mes jours sont le tissu d’un contraste etonnant:
Je ne vis qu’en pleurant, et je pleure en riant!
L’amour, pour tant le coeurs l’objet de plus doux
charmes
Fut pour le mien la source et des maux, et des larmes!
Pour adoucir mon sort et mes regrets cisants!
En poussant des soupirs, j’ecris des vers plaisants,
Qu’ils sont droles, ma fol, ces destins que les notres!
En voulant larmoyer je fais rire les autres!*

Автор «Т[юхтія] та Ч[ванька]»

Наш віршомаз Тюхтій старих людей шанує:
Гарасько як звелів, — він так і компонує.
Чи справжки, чи на жарт що тільки написав,
То так на дев’ять рік те в бодню і запхав;
А на десятий рік, як вийме й прочитає, —

Побачить сам здоров, що там ладу біс має,
То в грубу так-таки і впре шпаргалля все!..
От брат його, Чванько, слабкий уже на се!
Що начеркав, те так в друкарню і несе!
Але громада їх однако поважає:
Того ні сном не зна, другого не читає!

Скажіть, будь ласкаві: хто з їх дурніший двох?
Та глузду, гріх казать, скупенько у обох!..
Так перший же хоч тим за працю надолужить,
Що в дев’ять рік хоч раз теплом собі услужить;
Другий — такий дурний, що з холоду дрижить,
А книжок же його з півсажня так лежить...

^* Мої дні — це тканина з чудних контрастів: я живу плачучи, я плачу сміючись. Кохання — ці солодкі чари для багатьох сердець — для мого серця було джерелом болі та сліз. Щоби полегшити свою долю і свої пекучі жалі, зітхаючи, я пишу кумедні вірші. Яка ж бо справді смішна наша доля! Бажаючи плакати, я смішу інших! (франц.).

Тюхтій та ЧванькоПетро Гулак-Артемовський

Тюхтій та Чванько

Петро Гулак-Артемовський