Ізліз мій дядько на дзвонищо
Та, знай, гука: «Оце кумедія яка!
Всі люди на землі мов ті перепелиці:
Здається, більший з них не більше п’ятака.
Гай, гай! Які ж вони дрібненькії
Так ось коли я їх, як треба, розібрав!»
А мимо йдучи, хтось на дядька показав
Та, далебі, мене спитав:
«Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?»
1840
|
|
|
