Ми колиску ізв’язали —
і до зірки прив’язали,
до далекої зорі,
що високо угорі.
Позбігались зайченята,
позбігались мишенята,
щоб колиску погойдати,
щоб тебе заколихати.
Геть від хати,
геть від хати,
зайченята й лисенята,
ми не пустим вас до хати,
самі будем колихати.
Спи, дитино, спи, наш хлопчик,
спи, пташино, спи, горобчик...
І сорока прилетіла,
під вікном застрекотіла:
Доти буду стрекотати,
поки син не буде спати.
Забирайся, геть, сороко,
бо від тебе лиш морока,
геть собі лети у небо,
обійдемося без тебе.
І комарик, чуєш, просить,
тихим голосом голосить,
бо комарик також хоче,
щоб ти спав, заплющив очі.
Ми комарика попросим,
хай комарик не голосить,
хай засне собі в кропиві,
чи на вишні, чи на сливі...
Чуєш, в нірці сіра мишка
причаїлась тишком-нишком,
бо не хоче шарудіти,
щоб дитину не будити.
Є у мишки мишенята,
треба їх також приспати,
щоб вони до ранку спали
і до ранку не вставали.
Сплять гусята,
сплять качата,
сплять на річці лебедята,
і тобі пора вже спати
й перестати позіхати...
Голуби поприлітали,
на вервечках посідали
і туркочуть не вервечках:
— Спи, засни, мале сердечко!
Голуби тебе гойдають,
голуби тобі співають,
голуби у небі хочуть,
щоб заснув малий синочок...
Спи, синочку,
спи, дитятко,
спи, голубчику, із нами:
біля тебе голуб-татко
і твоя голубка-мама...
Ми колиску ізв’язали
і до зірки прив’язали,
до далекої зорі,
що високо угорі.
Спи, дитино,
спи, наш сину,
у колисці із лозини,
спи під мирною зорею
і гойдайся над землею.
|
