Ходить Баба Снігова —
біла в Баби голова.
Брови в Баби — гіллячки,
очі в Баби — вуглячки.
Ніс у Баби — це морквина.
Вуха — листя капустини.
Губи в Баби — це вугілля.
У кожусі Баба білім.
В Баби віник у руках
і рум’янці на щоках.
Баба віником махає,
Баба зиму замітає.
Замітає Баба сніг,
що з небес летить до ніг.
Усміхається з-під брів,
замітає снігурів.
І синичок замітає,
що довкруг її літають.
Підмести готова й вечір,
що сідає їй на плечі.
Підмести готова й ніч,
що вже тулиться до віч.
Підмести готова зиму
із холодними очима...
Ходить білою землею,
від рум’янців розцвіла.
Ми тікаємо від неї,
щоб і нас не підмела!
|
|
|
