Мамо, ніч-циганка
тихо від воріт
підійшла до ґанку,
стала і стоїть.
Ніч ота ворожить,
як циганки всі:
очі — як волошки,
стрічки у косі...
Зорі, наче вишні,
зріють в небесах.
Срібний місяць
вийшов на широкий шлях.
Чуб у нього русий,
брови — дві дуги.
Довгі його вуса впали на луги.
На луги, на ріллі,
на залізну путь.
Вуса його білі по ріці течуть!..
Мамо, ніч-циганка
в нашому дворі,
мабуть, аж до ранку,
мабуть, до зорі.
|
|
|
