Дерев’яна синя скриня
в хаті — справжня господиня.
Синя скриня всіх взуває,
синя скриня й зодягає.
В синій скрині є убори
без узорів
і в узорах.
В синій скрині є обновки
полотняні,
з льону,
з шовку.
В скрині є весільна квітка.
Є сережки, є намітка.
В дерев’яній синій скрині
є намисто старовинне,
голки є, і є наперсток.
Є маленький срібний хрестик.
В дерев’яній синій скрині
з торочками є хустина.
Ця хустина, мов жар-птиця,
жаром грає та іскриться.
Ця небачена хустина —
ще бабусі Катерини.
В синій скрині є намисто,
самоцвітне, променисте.
В дерев’яній синій скрині
є каблучка старовинна.
В скрині гребінь є із рогу,
що лежить там довго-довго.
Рушники у синій скрині,
мов птахи — зелені й сині.
Плахта є, і є запаска —
теж з бабусиної ласки.
Бинди є у синій скрині,
бинди теж — зелені й сині.
Є вишневі, наче вишні,
що в саду вродили пишно.
Навіть заполоч у скрині
ще бабусі Катерини!
В синій скрині дерев’яній
скатертина є предавня.
Скатертина ця предавня —
про бабусю пам’ять славна.
Про бабусю Катерину,
бо її ця синя скриня.
То бабуся все надбала —
й нам у спадок передала.
Добре нам цей спадок мати
у веселій рідній хаті.
Дерев’яна синя скриня
в хаті — справжня господиня...
Наче й зовсім то не скриня,
а бабуся Катерина!
|
|
|
