В біленій вапном хатині, заскочений світлом рум’яним,
Я прокидаюся враз, смаглий увесь і легкий.
Сонце червоним стовпом стоїть біля ніг Аюдагу;
Цяткою сів у кутку темний от крови москіт.
Кедрів вершини стрімкі витягують лапи мохнаті:
Синій морській нуртині гойдалку з віт заплели —
Море півдиском у ній круглиною обернене долі,
І золотиста луска грає на синьому тлі.
7. VI. 1934
|
|
|
