Чей ти не знаєш, що в Орковій млі ітакійцеві мовив
Мудрий набутим знанням, цар прудконогий Ахілл?
„Не розважай! — не розважиш у смерті мене, Одіссею:
Краще б я там, на горі, ратая бідним рабом,
Землю робив попід сонцем пекучим — останній із смертних,
Як у підземнім краю берло владичне держав“.
Ти ж... уповаєш на успіх свого научання зухвало,
Всім пропонуючи нам чорну діру небуття.
23. IV. 1934
|
|
|
