Руді штанці, зневажливе пенсне
І хриплий голос — все дари Морґани.
Чи стане він, чи гляне, чи моргне,
Він лавреат, він лицар без догани.
І що йому критичний наш терор?
Таж він гудець, він сьогочасний Ор,
Великий у своїй співецькій долі,
Цар і в поезії, і в алькоголі.
Петлюра славив лірний його дар,
І Ковалевський укладав хвалітни,
Для нього муза співами вагітна,
Для нього тоне сміливий Ікар.
Та пощо ж він спирається на Стаха,
Пощо гудцеві переїжджа сваха?
1920
|
|
|
