Є в нас дівчинка Маринка,
зовсім крихітна дитинка.
І сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка.
І руда вусата киця —
на малюнок подивіться!
Ось Маринка спить у ліжку,
а круг ліжка бродить кішка.
Кішка спину
вигинає,
на Маринку
поглядає.
— Ой, як добре у колисці!
А мені немає місця...
Я не хочу спать сама,
в мене й ліжечка нема.
Я пішла б собі в комірку,
тільки мишачі там нірки.
мишенята
там стрибають,
киці спати
заважають.
Я заснула б на вікні —
буде холодно мені.
Я заснула б у кутку,
у кутку на килимку,
тільки там сидить Жучок,
не пускає у куток.
Ой, як добре у колисці!
Може, й киці буде місце?
Наша кішка — в ліжко скік!
До Мариночки під бік,
вмить згорнулася в клубочок
і тихесенько вуркоче.
Тут прибігла Галочка,
Галочка-стрибалочка.
Подивилась — от біда!
Спить у ліжечку руда.
— Ах ти ж, киця, наша киця!
Так робити не годиться,
бо Мариночка мала
налякатися могла!..
|
А Маринка прокинулась, побачила кішку — і сміється!
|
|
